ЗИМОВІ СІМЕЙНІ ТРАДИЦІЇ

Коли я згадую зиму зі свого дитинства, три сюжети особливо гріють мене.

Перший, це новорічний одяг, костюм, це був продуманий лук, якйи створювала мені мама. Ще за місяць до новорічних свят вона починала шити мені казкове плаття феї, або метелика, або зимової королеви чи мальвіни з неймовірно красивих тканин. я так любила їх торкатися, замотуватись і танцювати чи багато мріяти і фантазувати про те, хто я в цьому образі. А потім я одягала його на шкільний ранок і коли поверталась додому, все ще не хотіла розлучатися з тим чудовим вбранням…

---

Другий, це піші прогулянки з татом через замерзлу річку в центр міста, де ми, стоячи в чергах, купували всяку дефіцитну смакоту. памятаю виноград посеред зими і консервовані солоні кавуни) досі памятаю той смак.

---

А третій, це те,  як наша сім'я готувалась до приходу гостей в новорічну ніч.

Прогулянки були можливістю поговорити й помовчати удвох, разом з татом. Шиття з мамою, це було справжнє вікно у казку. А спільне сервірування стола,  то традиція, яка давала відчуття команди, великої родини. У кожного була своя роль: мама варила і нарізала все на кухні; тато до блиску натирав посуд, а я носила і розставляла все на святковий стіл. і чомусь дуже хотіла стати дорослою…

Процес серйозний, носити кришталеві чарочки треба було вкрай обережно, а величезна миска із "Шубою" принесена з холодної веранди надавала урочистості всьому дійству. хоча я не любила ані шубу, ані вінегрет.

А саме найцікавеше мені було - майстурвати з мамою пряничний будиночок, облизувати крем, любуватись яке виходить красиве і смачне щось із простих продуктів.

А щоо вам запамяталось з дитинства?